Позачасовий бар з’являється там, де його ніхто не чекає, і зникає без сліду. Бармен ніколи не виходить за його межі й не ставить зайвих запитань. Його робота проста: налити напій і вислухати історію.

До бару заходять ті, хто йшов занадто довго, втратив більше, ніж планував, або просто не знає, що робити далі. Вони говорять про війни й кохання, втечі й повернення, вибори, які вже не можна скасувати. Кожен із них переконаний, що його історія особлива. Бармен слухає уважно, іноді перепитує, але не оцінює і не дає порад.

Тут не шукають істину і не знаходять відповіді. Історії закінчуються так само, як і починаються — без висновків. Хтось іде далі, хтось зникає разом із баром. А бармен залишається, смакує почуте і чекає наступного відвідувача, ніби саме в цій історії має статися щось важливе.