Main navigation

  • Головна
  • Література
  • Анімація
  • Зв’язок з автором
  • Запитати автора
  • Про проєкт
  • Підтримати

Рядок навіґації

  • Головна
  • Література
  • До дому
do domu
Бар "Скажений Єнот"
Після міжзоряної війни солдат повертається додому. Але вдома на нього вже чекає інший — той, ким він колись був. У світі, де копії воюють замість оригіналів, виживання раптом стає проблемою для обох.
Оповідання

ДРАФТ оповідання. 

 

В барі сьогодні було тихо, не грала музика, в залі було пусто. Як завжди. М'яка напівтемрява панувала по всьому бару, окрім стійки, за якою стояв бармен і дивився на люстру, поклавши долоні на стіл. Люстра, яка бачила часи і всесвіти, висіла над стійкою і цього вечора не світила. Бармен дивився на неї, постукуючи пальцями по столу, і щось подумки рахував. Звузив очі, і вираз обличчя у нього став презирливо - недовірливий, він цикнув язиком і окинув оком залу.
Погляд зупинився на мить на дерев'яному столі, якому, здається, було кількасот років, але на вигляд наче зроблений тиждень тому. Витвір мистецтва, який був зроблений для зручності галасливої кампанії, який чекав свого зіркового часу. Бармен цикнув язиком, щось дорахував подумки, і подивився на зачинені двері. Він чекав дивлячись на двері і не кліпаючи очима.
Від люстри почулось легке електричне дзижчання, бармен здивовано кинув око на лампу, яка той час спалахнула і засвітила рівним, м'яким світлом, яке засліпило його.
Від дверей почувся дзенькіт старого бронзового дзвіночка. Бармен потер очі і цокнув язиком - знову проґавив.

До нього наближався чоловік, середнього зросту, але широкий в плечах, коротка військова зачіска, рухи впевнені, на вигляд йому було трішки більше сорока років. Він сів за стійку напроти бармена, подивився на полиці за ним, дістав цигарку і прикурив.
Бармен посунув до нього попільничку:
-Щось обрав, друже?
-Ні. Я вже якийсь час не був у закладах, не знаю що хотів би зараз. - Чоловік зробив глибоку затяжку, повільно видохнув дим. - Чотири роки не був на Землі, я й забув, що тут такий вибір.
-Далеко мандрував?
-На край всесвіту і назад.
-Ну, друже, тоді тобі краще довіритись мені. Я оберу за тебе, а ти розкажи тим часом свою історію? Якщо історія мені сподобається - частування за рахунок закладу.
Чоловік подивився на бармена, не поспіхом докурив сигарету, дістав ще одну, прикурив, подивився в очі бармену і сказав:
-Домовились.
Бармен щось подумки швидко прикинув, цокнув язиком, поклав на стіл картонну підставку, взяв з полиць пляшку, налив в стакан і на картонці посунув до чоловіка.
-Я думаю, моя історія почалась майже п'ять років назад. Вранці на кухні в моєму домі. Я прокинувся, і вийшов на кухню, де дружина вже розставила горнятка з кавою і ранковими канапками. Ранок був звичайний: кава, сніданок, розмови під телевізор.
-Раночку, кохана, дякую за каву!
-Раночку, Артурчику, ввімкни телевізор, будь ласка.
Маленька традиція, першу каву пити мовчки, перша кава - свята дія. З телевізора диктор тихо розповідав новини.
-І на цьому, місцеві новини, станом на зараз, всі. Тепер до подій, які всіх нас турбують. Бойові дії на околицях NGC 2419 тривають. Сили оборони Землі мають суттєві просування в секторі, де Ксеноси несуть ніщивних втрат...
Кожного ранку одне й те саме - ми перемагаємо, але потрібні рекрути. Я ще дитиною був, коли Ксеноси напали на наші копальні біля NGC 2419, там якісь дуже цінні мінерали, але я на цьому не знаюсь. Відтоді уряду Землі постійно потрібні рекрути, пропаганда, патріотизм. Ніхто не хоче йти в рекрути, ніхто не повертається з армії, звільнення після перемоги.
-Коханий, ти пам'ятаєш, що у нас сьогодні маленька річниця?
-Ну як я міг таке забути, я вже замовив столик в ресторані, все як ми домовлялись! Ресторан "Зірка", вісімнадцята година, столик на двох!
-Чудово! А за таку увагу, від мене тобі буде маленький сюрприз вдома, я купила нову красиву білизну, і розраховую на безсонну ніч!
Стільки років разом, стільки маленьких ритуалів, традицій.
-Доречи, що ти плануєш робити з мобілізаційним листом?
-Не знаю, думаю, на роботі вирішу з керівництвом, я працівник цінний, скоріше за все щось придумають. Або як минулого разу - хабаря дамо, і нас на півроку викреслять.
Наступний маленький ритуал - проводи на роботу. Обійми на порозі, поцілунок.
-Гарного дня, кохана.
-Швидше б вже вечір, гарного дня.
Я їхав на роботу в метро, дивився голографічну рекламу, ігноруючи натовп. Знову рекламували когніклонів. Дядько в медичному халаті і окулярах захлинаючись слиною махав руками і запевняв мене, що:
-За невелику відносно платню, ви отримаєте повну ідентичну копію себе, що повністю законно, а за незначну доплату, зможете додати покращення! За вас хтось робитиме, ви - відпочиватимете!
Знайшов дурня, якби у мене були гроші на когніклона, я б не робив. Хоча, робота мені подобалась, і колектив гарний.
-Ресторан "Зірка" - найромантичніше місце для найромантичніших подій! Заручини? Річниця? Романтичний вечір? Краще місця не знайти!
Раптом я відчув, що це постійне коло ритуалів, традицій, кожний день одна й та сама реклама в метро, роками душать мене. Я народжений для чогось більшого - для слави та перемог.

Бар "Скажений Єнот"

Підтримати проєкт

Підтримати проєкт можна придбавши повні версії творів або напряму.

Підтримка допомагає зосередитись на створенні нових матеріалів і розвитку проєкту.

→ Підтримати проєкт

footer_menu

  • Всі новини
  • Каталог творів

Copyright © 2026 КАРДАШОВ Вадим - All rights reserved