Наступного дня ранок почався нарешті під музику, прокинувшись, я включив збірку stoner-rock на музичному центрі, тихенько, щоб малого не турбувало. Поки він спав, зробив собі каву, йому суміш, придумав, як біля ліжка облаштувати стіл, щоб його перевдягати і розклав там випрані речі, і на душі було вже не так погано, як вчора.
Вночі він, за моїми розрахунками, прокидався приблизно раз на три години поїсти, а це означало, що рухатись можна буде інтервалами: дві — дві з половиною години руху, година відпочинку, загалом темп непоганий може бути в дорозі. До райцентру, де я сподівався знайти щось корисне, велосипедом годин шість, тобто, якщо зараз зможу полагодити велосипед, то до райцентру доберемось з трьома зупинками, відповідно це дев'ять годин. Погана новина — доведеться ночувати там, з крикливим каченятком це вкрай небезпечно, але іншого вибору не було, треба обдумати план, все підготувати, цього разу все має пройти без пригод.
Я подивився на годинник — скоро прокинеться поїсти, ще є півгодини накидати на папері плани, тож я сів за стіл з кавою і почав розмірковувати. Загальний маршрут щонайменше вісімнадцять годин, пошук безпечного місця для ночівлі години дві — три, облаштування ще години дві з малим, пошук скарбів — не передбачувано, відпочинок шість — вісім годин. Загалом набігає майже дві доби, на весь час треба харчі, вода, посуд малого, підгузки в дорогу, змінний одяг малому.
Я подивився на нього — може, Сашко?
Якщо рушати завтра з ранку, маємо встигнути поки в нього не закінчиться їжа, тобто у нас є трохи менше доби на підготовку і більшу частину часу займе ремонт велосипеда. І пошуки наплічника у який усе майно влізе, як же раніше все легше було...
Треба ще на папері записати що шукати, щоб нічого не забути. Малий прокинувся.
— Сніданок вже готовий, мій пернатий господарю! — крикнув я, і пішов до малого з пляшечкою. — Чуєш, а ти часом не Сашко? Гарне ім'я, здається.
Малий невдоволено схопив ротом пляшечку і дивився на мене насупивши брови, тому я вирішив, що все ж таки не Сашко. А цікаво, я от коли менший був, людям давали папірці, де написано як його зовуть, хто батьки і де народився, як зараз з цим — когось це хвилює?
Коли малий поїв, ми зробили з ним банні процедури, змінили підгузок, вдягли чистий одяг. Я поклав його в ліжко і пішов займатись своїми справами, але чомусь він не заснув, а почав горланити. Це було щось новеньке. Довелось майже годину ходити з ним на руках — лягати ніяк не хотів, ми ходили по кімнаті і він з цікавістю розглядав все яскраве, довелось пояснювати йому все, не знаю чому, але здається, це правильно було:
— Дивись малий, це чайник, це утилізатор відходів, це мікрохвильова піч, а там музичний центр, музику слухати, тобі взагалі цікаво, що я кажу? А, ось що тобі цікаво, це голографічна об'ємна інформаційна панель, тільки вона не працює, весь час показує одне й те саме.
Врешті малий заснув і я поклав його в ліжко. Якщо і далі він буде так робити, то це може сильно вплинути на наші плани, але подивимось, подумалось мені, і я пішов на склад шукати педалі.
Довідковий покажчик люб'язно підказав, що запчастини до велосипеду в найдальшому проході складу, де я і знайшов ящик з ними. Понишпорив, знайшов що шукав, заразом взяв дещо на кухню, пошукав найбільшого наплічника, знайшов на сто двадцять літрів основного відділення з додатковими величезними кишенями — ну може й вистачить. Коли виходив зі складу мені здалось, що я почув щось — якийсь звук, прислухався — наче тихо, та й малому зарано ще, і підтюпцем побіг лагодити велосипед.
До наступного годування транспорт був готовий, не дай Боже, до нових пригод. Після годування, цього разу малий заснув і я сів писати списки, що з собою скласти, які скарби шукаємо, мінімальний запас який треба знайти, трішки збився, тому взяв новий аркуш і намалював таблицю: запас на день, на тиждень, на місяць і незалежні запаси. Почав заповнювати, рахувати, панікувати, аж спина намокла — це ж скільки йому треба? Такими темпами доведеться один — два рази на місяць зображати з себе чумака. Я взяв новий аркуш, зробив три колонки: мінімальний запас, оптимальний та бажаний. Святі каченята, чому він не може як всі нормальні люди їсти м'ясні консерви з картоплею? І в туалет ходити. Ну, тут зрозуміло — ходити ще не вміє.