Дві міцні двері забезпечили тишу та спокій, і я, нарешті, зміг нормально поспати, якщо не зважати на годування малого. Підвівшись, я вирішив не втрачати часу, швидко випив кави, зібрався і, не чекаючи, поки прокинеться каченятко, рушив велосипедом до лігва.
За годину чи півтори енергійного педалінгу ми були в лігві. Коли ми тільки увійшли у велику кімнату, малий нарешті прокинувся. Я поклав його в ліжко, сів поруч і дав пляшечку.
— Ну що, каченятко, ми нарешті вдома, і майбутнє вже не таке туманне. Георгій?
Поки малий їв, я замислився — перша партія води: сто вісімдесят п'ять літрів, це чимало. Під час торгів я думав, як отримати скарби малого, а не як я це все дотягну до місця обміну. Чотири бочки, трясця. Щось треба було вигадувати. Але дивна річ — я ніколи не замислювався, що у мене в лігві, мабуть, нескінченне джерело фінансування. Свердловина з насосом і системою фільтрації, я просто користувався та й усе, але це як колись нафтове родовище — всім треба. Але ж і не тільки.
Коли малий поїв, я роздягнувся сам, роздягнув малого, і ми пішли в душ. Я ретельно помив каченятка, загорнув у рушник і поклав в умивальник чекати мене. Поки я мився, весь час пильнував, щоб він не пішов без мене.
З душу я вийшов бадьорішим і веселим, чисте пір'ячко — це завжди радість. Я забрав малого, і ми пішли вдягатись, але на пів шляху до кімнати виявилось, що треба мале каченятко перемивати, а рушник прати, довелось повернутись. Повертаючись із душової, ми зайшли до пральні, і я кинув рушник в пралку на полоскання, подивився на пралку.
— Це пралка, вона пере в пральній, а потім речі випрані. Прання. Запам'ятав? Пішли вдягатись.
Ми повернулись у велику кімнату, вдяглись, я надягнув кенгурушку, посадив каченятка дзьобиком вперед, і ми почали хатній клопіт. Весь брудний одяг — у прання, розпакували наплічник і знайдені скарби почали розкладати. Виявилось, що все ж таки треба знайти або зробити для малого шафку для чистих речей, вигадати якесь місце, щоб зручно міняти підгузки. Знайшлось кілька брудних підгузків, і я скористався нагодою показати малому, як працює утилізатор відходів, він був приголомшений.
На кухні поклав залишки суміші в шафку малого, подивився на пусту полицю і зрозумів, що я хотів сюди поставити — ліки малого. Малий дивився, що я роблю, махав ручками і щось гулькотів. Ми перемили всі його пляшечки, соски, залили окропом, щоб простерилізувались. Поки ми клопотали, малий заснув, і я поклав його на ліжко.
З хатнім клопотом скоро було покінчено. Я перевірив малого — спить — і рушив на склад, у пошуках бочок для води.
З підказкою покажчика я знайшов бочки на протилежному боці складу від запчастин до велосипеда. Виявилось, що їх стояло від підлоги до стелі штук, може, під сто, сині пластикові красуні. Під стелю. Стрибати? Я штовхнув один стос, і бочки люб'язно впали зі страшенним гуркотом. Я взяв за ручки дві і пошкандибав до насосної кімнати, там набирати зручніше, ніж у душових: спеціальний кран є, я бачив. Поставив одну бочку набиратись і пішов за наступними. Коли вже ніс наступні дві, я знову почув той самий дивний звук, що й минулого разу. Зупинився, послухав, але звук не повторився. Добре, будемо розбиратись завтра ввечері, зараз часу нема.
Коли набрались всі бочки, я подивився на них із сумнівом — не донесу, і каченятко не допоможе. Поки я розмірковував, що вигадати, перевірив малого і сів випити кави. Щоб таке вигадати. Нічого в голову не приходило, тож я взяв каву і знову почовгав на склад. Блукаючи поміж стелажів, роздивлявся, що такого використати, як раптом побачив тачку на двох колесах. В принципі можна, але пішки задовго, а до велосипеда не причепиш, та й сама тачка важка.
Але якщо зрізати корито, зробити легшу раму, щоб бочки не падали, то можна і до велосипеда причепити. Буде важко, але можливо, тож я пройшовся покажчиком, пошукав деталі, які можна було б використати для рами, склав все у візок і відтягнув його в майстерню.
Перевірив малого — спить щасливий.
— Максик? Ні, не схожий.
Я повернувся до майстерні, і десь за годину у мене був готовий і завантажений полегшений візочок на чотири бочки, з кріпленням до велосипеда. Залишалось сподіватись тільки, що потягну і велосипед не розтягнеться.
Малий ще спав, я подивився на нього, мені здалося дуже милим, як він лежав, розкинувши ручки і ніжки, — морська зірка, чи, може, зірка кіно? Я зробив йому поїсти, скоро вимагатиме, собі зробив чаю і кілька канапок, сів чекати виклику швидкої харчової допомоги і замислився.
Мені потрібен був надійний план, як убезпечити себе під час обміну завтра, і головне — убезпечити лігво в майбутньому, довіряти торговцям не можна. Клани торговців хоч і не занадто чисельні, але співпрацюють з усіма: і з іншими торговцями, і з рейдерами, і з фермами, з усіма. А джерело очищеної води — це ресурс, який за поточних обставин важко приховати.